Якщо людина в Україні потрапила в СІЗО за підозрою у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, витягнути її звідти вкрай важко. За загальним правилом, максимальний строк тримання під вартою становить 60 діб, але може бути продовжений за рішенням слідчого судді.

На практиці, дуже часто процедура продовження арешту перетворюється на формальність, а попереднє ув’язнення фактично стає покаранням. Для прикладу, одному з моїх клієнтів колегія суддів Солом’янського районного суду м. Києва (головуюча суддя Горбатовська С.А., судді Бурлака О.В., Аксьонова Н.М.) протягом 10 місяців поспіль продовжувала запобіжний захід з мотивуванням, що у нього немає міцних соціальних зав’язків і постійного доходу (справа №243/7147/23).

Очевидно, що, перебуваючи в СІЗО такий тривалий час, у обвинуваченого не могло бути ані зв’язків, ані доходів. Проте, суддів це не дуже хвилювало. Врешті-решт я звернувся до Європейського суду з прав людини. На даний час ЄСПЛ відкрив провадження (заява № 712/25) і розпочав комунікацію з урядом.

Сподіваюся отримати позитивний результат у найближчі півроку року, адже з цього питання існує усталена практика. Переконаний, що Україні треба змінювати підхід до попереднього ув’язнення осіб. В іншому випадку держава буде продовжувати програвати подібні справи в ЄСПЛ.