Попередня оплата, 3% річних, індекс інфляції

Іноді трапляється, що сторона за договором отримує від контрагента попередню оплату, а своє зобов’язання з поставки товару належним чином не виконує. При таких обставинах у кредитора, який здійснив попередню оплату, виникає цілком обґрунтоване бажання стягнути з недобросовісного контрагента суму передоплати, а також штрафні санкції, 3% річних і інфляційні витрати.

Проте, таке бажання кредитора не узгоджується з правовою позицією ВСУ, викладеною 01.07.2015 по справі №910/14120/14. У вищезгаданому судовому рішенні Верховний суд України зазначає, що частиною 2 статті 625 ЦК України передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов’язання. Натомість, ВСУ пояснює, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов’язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов’язань, а з інших підстав – повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. Надалі ВСУ робить висновок про те, що за своєю суттю обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні статті 625 ЦК України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Таким чином, з метою захисту власних майнових інтересів, усім особам, які планують здійснювати попередню оплату за товари, раджу передбачати у відповідних договорах конкретний розмір процентів за користування контрагентом чужими грошовими коштами.